Powered By Blogger

Привіт усім!

Доброго дня, мої любі, мої рідні, мої най-, най-, най- студенти!
Цей блог розрахований саме на вас, на тих, хто намагається вчитися і прагне стати фахівцем. Тут ви знайдете матеріали для підготовки до різних фахових предметів (так, теорія твору - це теж фаховий предмет!).
А ще ви можете залишати власні повідомлення та відгуки. Із задоволенням їх почитаю.

З найкращими побажаннями,
Оксана Почапська

понеділок, 13 жовтня 2008 р.

Практичне заняття № 2 (для 21 ж групи)

Практичне заняття № 2
3.2.1.Тема. Сфери розкриття художнього образу
3.2.2. Кількість годин — 2 години.
3.2.3. Мета практичного завдання. Розширити і поглибити знання студентів щодо механізмів творення та розкриття художнього та публіцистичного образів у творах різних стилів та спрямувань.
3.2.4. План
1. Відображення і узагальнення істотних властивостей, рис дійсності, уявлень людини про світ, розкриття складності духовного життя людини.
2. Вираження емоційного ставлення до об’єктів творчості. Втілення ідеалу, досконалості, краси життя, природи. Створення естетично значущого предметного світу.
3. Внутрішнє налаштування на сприйняття читача, глядача, слухача, властиве образній творчості і пов’язана з цим налаштуванням потенційна сила естетичного впливу образу.
3.2.5. Попередня підготовка.
Опрацювати літературу:
1. Галич Я., Назарець Теорія літератури. (Або будь-який підручник з літературознавства чи теорії літератури)
3.2.6. Аудиторна робота
1. Аналіз художніх та публіцистичних творів.

Твори для аналізування:
1. Пауль Целан
Фуга смерті
Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір
ми п’ємо його опівдні і зранку ми п’ємо його вночі
ми п’ємо і п’ємо
ми копаєм могилу в повітрі де лежати буде не тісно
Один чоловік живе в хаті він зміями грає він пише
він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргарито
він пише це й з хати виходить і зорі блищать і свистить він на псів
свистить на євреїв своїх і велить їм копати могилу в землі
і грати до танцю наказує нам

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі
ми п’ємо тебе й зранку й опівдні ми п’ємо тебе надвечір
ми п’ємо і п’ємо
Один чоловік живе в хаті він зміями грає він пише
він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргарито
твоя попеляста коса Суламіф ми копаєм могилу в повітрі
де буде лежати не тісно

Він гукає глибше рийте землю ви перші ви другі співайте і грайте
він хапається заліза в кобурі він хитається очі в нього блакитні
глибше лопатами рийте ви перші ви другі грайте далі до танцю

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі
ми п’ємо тебе опівдні і зранку ми п’ємо тебе надвечір
ми п’ємо і п’ємо
Один чоловік живе в хаті твоя золотиста коса Маргарито
твоя попеляста коса Суламіф він зміями грає

Він гукає солодше грайте смерті бо смерть це Німеччини майстер
він гукає темніше торкайтеся скрипок ви злинете димом в повітря
для вас є могила у хмарах де буде лежати не тісно

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі
ми п’ємо тебе опівдні смерть це з Німеччини майстер
ми п’ємо тебе зранку й надвечір ми п’ємо і п’ємо
Смерть це з Німеччини майстер очі в нього блакитні
він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно
Один чоловік живе в хаті твоя золотиста коса Маргарито
Він нацьковує своєї псів на нас він дарує нам могилу в повітрі
Він зміями грає і марить смерть це з Німеччини майстер

твоя золотиста коса Маргарито
твоя попеляста коса Суламіф
(Микола Бажан, 1976)

2. Віслава Шимборська
***
Я заблизько, щоб йому снитися,
Не пурхаю над ним, не тікаю від нього
під корінням дерев. Я заблизько.
Не моїм голосом співає риба в сітях.
Не з мого пальця котиться перстеник.
Я заблизько. Великий дім палає
без мене, волаючи про порятунок. Заблизько,
щоб на моїй волосині дзвенів дзвін.
Заблизько, щоб могла увійти як гість,
перед яким розступаються стіни.
Вже ніколи вдруге не помру так легко,
так дуже поза тілом, так несвідомо,
як колись у його сні. Я заблизько,
заблизько. Чую сичання
і бачу блискучу луску того слова,
знерухоміла в обіймах. Він спить,
доступніший цієї миті, баченій раз у житті
касирці мандрівного цирку з одним левом,
ніж мені, хоч лежу поряд.
Це для неї зараз росте у ньому багряно листа
долина, замкнена засніженою горою
у блакитному повітрі. Я заблизько,
щоб впасти йому з неба. Мій крик
міг би тільки його розбудити. Бідна,
обмежена власною постаттю,
а була березою, була ящіркою,
виходила з часів і атласів
граючи кольорами шкір. А мала
ласку зникання з-перед здивованих очей,
а це ж – багатство з багатств. Я заблизько,
заблизько, щоб йому снитися.
Витягую руку з-під голови сонного,
онімілу, з рокит голочок.
На кінчику кожної з них, для переліку,
сіли скинуті ангели.
(переклад Ярини Сенчишин)

Немає коментарів: