Поняття герменевтики

Слово «герменевтика» походить від імені грецького бога Гермеса, основним завданням якого було тлумачити людям волю богів – тобто робити інтерпретацію того, що сказали боги. За легендою, він поклявся своєму батькові Зевсу, що ніколи не буде брехати, але й не обіцяв говорити всієї правди. Звідси, герменевтика – це мистецтво тлумачити щось незрозуміле чи навіть викривлене, пояснювати сенс чужої мови чи знака.
Все на світі впирається в проблему для розмови: є нам про що поговорити чи немає. Герменевтика (тобто теорія інтерпретації) покликана вирішувати загальні проблеми комунікації – з’ясовувати та пояснювати різні точки зору з того чи іншого приводу, знаходячи спільний грунт для розмови, обміну думок, розуміння проблеми в межах певного колективу.
У суспільстві функцію герменевтики виконує журналістика. Чому? Перетравлюючи найрізноманітніші факти, ЗМІ, представляють їх у доступній та зрозумілій для всіх формі. Іншими словами, через пресу людина отримує один із можливих варіантів інтерпретації того чи іншого явища.
Проблема інтерпретації безпосередньо пов’язана з проблемою влади. У вузькому аспекті цю проблему розкриває вислів «преса – четверта влада». У широкому розумінні справжня влада полягає у нав’язуванні суспільству певного світогляду – тобто мова йде про ідеологічний тиск на суспільство.
Слід зазначити, що ХХ ст. було найбільш ідеологізованим. Саме в ХХ ст. виникає найбільша кількість –ізмів- сурогатів тих чи інших точок зору, нав’язаних тоталітарним чином. Вони свідчили про спрощення і звуження міркувань людини про світ, про підміну змісту міркування певним ярликом.
Як наслідок, відбувається уніфікації та меркантилізація суспільного життя. Виникає поняття (усвідомлення) того, що рух виникає у конфлікті, який саме через те і не має виключно негативного значення. Через засилля ідеологічного мислення інтелектуали ХХ століття (повоєнних років) шукають штучних конфліктів, споріднених із загальним авангардизмом. Стає загальновизнаним (з точки зору логічного мислення, це є не зрозумілим і до сьогодні), що, по-перше, конфлікт можливий поза правилами гри як збочення, і по-друге, головне, що такий конфлікт може бути цінним сам по собі. Це не є справедливим з багатьох поглядів. Адже конфлікт можливий не тільки між ідеями, а й усередині самої ідеї, у процесі міркування, навіть у мовчанні, якщо вважати його найвищою формою поезії та філософії.
Терміни перетворюються на ярлики, коли та сама назва вживається різними корпораціями у різних значеннях. Відбувається маніпулювання сутностями – з метою обману співрозмовника, або через відсутність певного загального тла, спроможний виробити для людини якийсь спільний знаменник в інформаційному морі.