Предикація

9.Предикація
Будь-який твір є результатом авторської предикації (судження). Твір – це образно-емоційно-мовно-знакова форма існування предиката, який існує у вигляді розгалудженної поняттєвої системи, що відображає предмет в образній або і в мовній, графічно-знаковій, текстовій формі. Досліджуючи процес предикації ми опираємося на логіко-психологічний аспект продовження твору. Логіко-психологічний механізм продовження твору. Журналіст, як спеціаліст імітує процес породження твору. Журналіст має конкретну комунікативну мету, конкретний комунікативний задум і залежно від мети і задуму він продовжує свій твір. Задум може мати чітку структуру, а може й не мати.(структура, мета, мотивація, адресат, редакція на твір, ситуація сприймання , уявлеє собі будову твору, обсяг
Предикація має чотири рівні.
1. Рівень долокутивної предикації (спрямований на комунікаці.) На цьому рівні відбувається – збір матеріалу, вироблення мотивації , процес зародження задуму, формується зміст думки. Заважати може недостовірність та недосконалість фактів. Цей рівень предикації являє собою акт, в якому ще нема змісту твору, - він існує в загальній змістовій системі думки латентно, приховоно.
2. ріве локутивної внутрішньої предикації : розробка теми, зміст думки переходить у зміст твору, і все це відбувається в процесі аналітичної синтезуючої діяльності мозку, відбувається процес „муки творчості” – аферентний синтез. Коли відбулися муки тіворчості, то це значить, що задум визрів. Починається перехід від генотипової мови у фенотипову. Фенотипова – це загальновживана природна мова, генотипова – це кили спочатку існує наша думка.
3. Коли автор переходить до розкриття змісту твору, то наступає третій рівень предикації. Рівень локутивної явної мовної предикації: розкриття теми, вибір форми вираження.. вибір остоточного оформлення задуму, рівень остоточної лексичної організації змісту твору, а також його композиційної організації. Не можна не враховувати обмеженностей мовної і графічної форми твору, не здатної охоплювати всю багаторівневу організацію твору.речення не є паралельною структурою в структурі судження. Зміст твору не обмежується суспільно виробленими значеннями слів, включає психорлогічні образи, емоції автора, які залишаються для читача підтекстом.
4. рівень локутивної неявної мовної предикації. Автор працює з підтекстом твору, твір вже написанно, але автор аналізує цей твір. З боку автора – це свідоме програмування процесу сприйняття і розуміння твору читачем, це імітація роботи механізму асоціативного мислення.

13.).Теоретичний твір обслуговує вищий рівень абстрактного мислення, разрахований на фахівця, викликає зацікавленість саме змістом і майже не потребує додаткових засобів виклику інтересів. Розвинута логічна складова. Теор. твір є твором обов`язкового прочитання, але форма теорем. твору може полегшити або утруднити процес аналізування змісту твору.
Ознаки: розгалуженість змісту твору, різноманітність зв`язків в абзацах і реченнях, коли поєднуються суперечливі і різноманітно змістовні хар-ки. Чергування чітке, методи: схожі від абстрактного до конкретного або навпаки. Переважання абстрактних понять. Використовується термінологія. Перше завдання автора теоретичних творів – класифікувати явище та їх ознаки і тому особливого значення набуває функція організації читання, в першу чергу, її використовують у вступі і у висновку. Блоки теорит. твору будуються як самостійні. Абзаци великі за обсягом і речення теж. В абзацах відображено переплетіння різноманітних співвідношень. Звичайними є вставні конструкції і вставні слова, які вказують на перехід до нової думки, до нового аспекту думки, спонукають читача до осмислювання матеріалу. Організуюча функція організує читання, є протиставлення, переважання складносурядних речень, що окремі частини цих речень в смисловому відношенні тісно пов`язані між собою. Синтаксис: застосов. пасивні та безособові конструкції, розрізняються стилістичні і гуманітарні науки.