Правила синтетичного сприймання

25.Правила синтетичного сприймання
Правила допустимого синтетичного сприймання: правило про допустиму довжину фраз, мінімальну величину часової розбіжності, правило про нормативне лінгвістичне й правописне забезпечення твору, про допустимість шумів у творі, про логічне розгортання задуму й змісту на основі однієї теми, про стеріотипність змісту й форми твору.1. Фрази у творі мають бути максимально короткими. Відомо, що сприймання тексту характеризується фіксаційними зупинками зору і переносом зору – рухом очей, що забезпечує перехід від однієї частини тексту до іншої. Читач засвоює текст тільки в момент фіксації зору. Залежність між довжиною фрази й її розумінням очевижна. Чим довша фраза, більше пауз, тим довшим є процес розуміння.2. Між розумінням елементів фрази і розумінням фрази в цілому має бути мінімальна часова розбіжність. чим довша фраза тим пізніше наступає процес розуміння за тієї умови, що сприймається кожний її елемент. 3. Мова твору й правопис тексту мають бути нормативними, літературними. Правильному розумінню допомагає системність, нормативність мовних засобів. Слово вжите не втому значенні стає джерелом побічної теми, змінює хід думки читача. Правописні помилки заважають сприйманню і рецепції твору, що є причиною винекнення підтексту.4. Кожне слово, кожна фраза, надфразна єдність повинні виражати тему твору або бути тематично зумовленими. А тематичні елементи створюють шум у творі та є причиною неадекватного розуміння твору.5. Кожний наступний елемент твору має бути тематично прогнозованим, а також попередній елемент – мати теметичну переспективу. 6. Кожен твір повинен мати тематично-логічний ланцюг фактів, компоненти якого є основними інтегруючими зміст елементами розуміння. Тематично-логічний ланцюг: рубрика – заголовок – підтекст. 7. Зміст фрази ( на рівні слововживання, лексичної сполучувальності, граматики) і форма твору ( його архітектоніка, графічно-шрифтове оформлення) мають бути більшої мірою стеріотипними.