Сстиль як відображення способу мислення

28 Стиль як відображення способу мислення.
Трад. є функціональний поділ стилів. Ще Аристотель називає стилем систему прийомів та засобів, що відбирають у відповідності з метою і методом впливу на адресата.
Функт. поділ стилів присутній в працях Гумбольдта, Потебні тощо. Однак уявлення про стиль, як мовлене вий різновид, пристосований для вирішення певних ком. завдань, було підмінене уявленням про так звані підмови відповідної сфери суспільного життя.
В основі більшості сучасних класифікацій стилів принцип приуроченості до різних сфер суспільного життя. Але це не відповідає сучасному стану справ, оскільки повідомлення в межах однієї сфери можуть переслідувати різні комун. цілі. Уявлення про сутність стилю можуть бути різноманітними.
О.Пешковський: „Стиль – це зовнішня оболонка змісту твору.” Стиль крім одного значення має нести додаткове комун. значення, основна мета твору – повідомлення думки, а все інше вже впливає на стиль: вплив на уяву, на волю читача.
М.Бахтін виводив природу стилю із природи жанру. Він вважав, що стиль – це один елементів жанрової єдності.
О.Чічерин підкреслив зв`язок стилю із складом мислення автора.
М.Гоголь: стиль у письменника утвор. тоді, коли автор добре знає того, для кого пише.” Тобто зовнішній вплив на стиль.
Стилі залежать від типу мислення.
Типи мислення:
1.мислення пов`яз. із знанням, що форм.
а) живе споглядання – перша стадія сприймання світу, характер. емоц. оціночністю і налаштованістю;
б) поч. етап абстракт. мислення – наша буденна свідомість з її форм.-логіч. мисленням;
в) вищий етап абстракт. мислення – це це теоретична свідомість, яка характер. діалектичне мислення.
2. Мислення, пов`яз. із готовим знанням.